Григорій Кузьмич Лубенець
6 січня 1988 року на 75-му році життя раптово помер видатний організатор будівельного виробництва, Герой Соціалістичної Праці, заслужений будівельник УРСР, член КПРС з 1947 року Григорій Кузьмич Лубенець.
Г. К. .Лубенець народився 12 листопада 1913 року в с. Новий Стародуб Кіровоградської області. Трудову діяльність почав у 1931 році механіком МТС. Після закінчення в 1940 році Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту працював у трестах «Магнитострой» і «Запоріжбуд» майстром, виконавцем робіт, головним диспетчером, заступником головного інженера, головним інженером, потім – керуючим трестом «Комунарськбуд». Був^начальником Головдонбасбуду, управління «Металургхіммашбуд» Донецького раднаргоспу, з 1960 по 1963 рік — заступником голови Полтавського і Донецького раднаргоспів.
У 1963 році призначений міністром будівництва, у 1967 році – міністром будівництва підприємств важкої індустрії УРСР, з 1984 року попрацював радником при Раді Міністрів Українсьхоі РСР.
Г. К. Лубенець вніс великий особистий вклад у відбудову і спорудження найбільших підприємств важкої індустрії республіки, металургійних комбінатів «Запоріжсталь», «Азовсталь», імені Ілліча, «Криворіжсталь», гірничо-збагачувальних, хімічних, інших великих промислових комплексів, житла і соціальних об’єктів Донбасу та Придніпров’я.
На всіх ділянках, які йому доручались, проявив себе вмілим, принциповим, досвідченим керівником, висококваліфікованим спеціалістом, здатним розв’язувати складні інженерні завдання. Багато сил віддавав пошуку і впровадженню передових методів організації будівництва. Мав учений ступінь кандидата технічних наук. Відзначався високою працьовитістю, доброзичливим ставленням до людей, користувався заслуженим авторитетом і повагою.
Г. К. Лубенець на ХХІІІ, ХХІV, XХV і ХХVI з’їздах Компартії України обирався членом ЦК Компартії України, він був депутатом Верховної Ради УРСР багатьох скликань.
Заслуги Григорія Кузьмича Лубенця високо оцінені Комуністичною партією і Радянською державою. Йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, він нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями, двома Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Української РСР.
Світла пам’ять про Григорія Кузьмича Лубенця, вірного сина Комуністичної партії, скромну і душевну людину, назавжди/збережеться в наших серцях.
В. В. Щербицький, В. С Шевченко, В. А. Масол, О. А. Титаренко, І. О. Герасимов, Ю. Н. Єльченко, Є. В. Качаловський, Б. В. Качура, В. П. Миронов, І. О. Мозговий, В. О. Сологуб, С. І. Гуренко, В. А. Івашко, Ю. П. Коломієць, В. Д. Крючков, Я. П. Погребняк, О. П. Ляшко, В. З. Борисовський, Є В. Кунда, В. П. Сало, О. Р. Штундель, Г. К. Злобін, В. І., Череп, О. T. Шевченко, Б. О. Гречко, В. І. Ананьєв, П. Є. Єсипенко, В. Д. Арешкович, В. В. Рибаков.
Григорій Кузьмич Лубенець : некролог // Радянська Україна. – 1981. – 8 січня. – С. 3.